Davide Incorvaia, Dima Bondarev
Berliner Suite
Davide Incorvaia (p), Діма Бондарєв (Dima Bondarev) (tp).
Label / Distribution : Autoproduction
текст українською
Berliner Suite записали двоє музикантів, що живуть у Берліні: піаніст італійського походження Давіде Інкорвайя та трубач Діма Бондарєв з Донецька, Україна. Цей міні-альбом є частиною проєкту італійського піаніста, що полягає на дуетних записах.
Сюїта з п’яти частин була натхненна містом, в якому живуть обидва митці. Композитор - Давіде Інкорвайя - втілив у музиці свої враження, пов’язані з конкретними місцями мегаполісу. П’ять п’єс тривають трохи менше півгодини. Кожен з них пропонує слухачеві неспішну прогулянку проспектом Унтер-дер-Лінден, мрійливу мандрівку районом Вестенд, трохи моторошне враження від Тойфельберга чи блюзові спогади про площу Германплац.
Різноманітність настроїв і цікаво організована гра інструментів надають цим записам особливої чарівності. Обидва музиканти добре проявляють себе в сольних партіях (хоча саме труба має для цього дещо більше можливостей). Альбом без сумніву вартий уваги.
Texte en français
Berliner Suite a été enregistré par deux musiciens vivant à Berlin : le pianiste italien Davide Incorvaya et le trompettiste Dima Bondarev, originaire de Donetsk, en Ukraine. Ce mini-album fait partie du projet du pianiste italien de réaliser des enregistrements en duo.
La suite en cinq mouvements a été inspirée par la ville, où résident les deux artistes. Le compositeur, Davide Incorvaya, a transposé en musique ses impressions sur des lieux spécifiques de la métropole allemande. Les cinq pièces durent un peu moins d’une demi-heure. Chacune d’entre elles offre à l’auditeur une promenade tranquille le long de l’avenue Unter der Linden, un voyage rêveur dans le quartier de Westend, une impression légèrement étrange de Teufelberg ou des souvenirs bluesy de Hermannplatz.
La variété des ambiances et l’interaction originale des instruments confèrent à ces enregistrements un charme particulier. Les deux musiciens se montrent très à l’aise dans les parties solistes (même si c’est la trompette qui a le plus d’occasions de le faire). L’album vaut vraiment la peine d’être écouté.