текст українською

Прослуховуючи сольні альбоми Зяблюк (реліз 2021 року Piano. Live at the Enjoy Jazz Festival та виданий роком раніше Borders Make You Grow), можна піддатися чарівності її харизматичного підходу до фортепіано та духу, який супроводжує її звук, що лунає з інструменту. Також вражає поєднання в музиці Зяблюк ліричної, співучої туги з задирливістю, що причаїлася на задньому плані. Наче під поверхнею постійно пульсує нервова система, що дає про себе знати десь на межі свідомості. Обидва альбоми пов’язує і сольна сольна формула, і частково повторюваний репертуар, але саме в концертному записі емоції, безумовно, оживають сильніше, що надає музиці набагато сильнішої експресії.
Навіть у сольних записах можна почути, що українській музикантці нецікаво чіплятися за джазову стилістику. Її музика виходить за жанрові рамки, і вона вільно спирається на багатство різних стилів і жанрів.

Це стає ще більш очевидним в інших записах Зяблюк.
Особливо це стосується двох версій « Лісової пісні » - сюїти на поезію Леся Курбаса. Спочатку Зяблюк написала і аранжувала цей твір для джазового тріо, але у 2022 році вона досить вільно переосмислила композицію і виконала її на фестивалі Katowice JazzArt у дуеті з Наталією Кордіак. Тут джазові засоби виразності змішуються з традиційними українськими мелодіями, акустичні звуки - з електронікою та шаманськими перкусіями. У свою чергу, два жіночі голоси сплітають фантастичну казку з « межиріччя » реальності та сну. Цей виступ також ознаменував початок нового проєкту, оскільки Зяблюк і Кордіак вирішили продовжити свою дуетну співпрацю під назвою TANŌK.

Варто також переглянути запис концерту з варшавського SPATiF - у тріо з контрабасисткою Камілою Драбек та барабанщицею Патрицією Вибраньчик. Це ще один приклад сучасного, міжжанрового мислення, яке присутнє і в іншому концертному записі української піаністки - цього разу на чолі квінтету Hilarious Disasters.
У мотивах, які можна почути в альбомі квінтету, - Aporia, Drafts & Hilarious Disasters (Live in Kraków), - на основі джазової імпровізації сплітаються нитки українського музичного фольклору, семплювання та відсилання до творчості Кшиштофа Комеди. Захопливі ритмічні візерунки гармонійно поєднуються тут із жвавою духовою секцією, а легкість забезпечується сміливим використанням можливостей флейти. Скріплює все це фортепіано лідерки, яке в одній програмі вміщує ностальгію за минулим світом, тугу за ірреальним, але також радість життя і танцювальне, екстатичне шаленство.

Підсумовуючи - Зяблюк не зрікається свого українського коріння у творчості, прямо жменями з нього черпає. Водночас, не дозволяє собі прив’язуватись до якоїсь однієї точки музичної географії світу. Без комплексів вона привносить свої надбання в європейську творчу музичну сцену, свідомо утримуючись від замикання в чітко визначених межах. Безумовно, молода українка дуже добре виступає в амплуа піаністки, але знову ж таки - вона не обмежує себе лише цим. Адже вона також компонує, аранжує, співає, використовує електроніку і навіть тягнеться до акордеону, - прагнучи вийти за рамки комфортного і усталеного.

Texte en français

À l’écoute des albums solo de Kateryna Ziabliuk (Piano. Live at the Enjoy Jazz Festival (2021) et Borders Make You Grow (un an plus tôt), on risque fort de succomber au charme de son approche charismatique du piano et à l’esprit qui caractérise sa sonorité. La musique de Ziabliuk est une combinaison impressionnante de lyrisme, de désir chantant et de pugnacité en arrière-plan. Comme s’il y avait sous la surface un système nerveux en constante pulsation, se manifestant quelque part à la limite de la conscience. Les deux disques se ressemblent par la formule du récital solo et le répertoire qui se retrouve en partie dans l’un et l’autre, mais c’est dans l’enregistrement de concert que les émotions se manifestent avec le plus d’intensité, ce qui donne à la musique une expression beaucoup plus forte.

Même dans ses enregistrements en solo, on peut entendre que l’artiste ukrainienne ne souhaite pas s’accrocher à l’idiome du jazz. Sa musique transcende les cadres des genres et s’inspire librement d’une multitude de styles.

C’est encore plus évident dans les autres enregistrements de Ziabliuk. C’est notamment le cas des deux versions de « Songs of the Forest ». Il s’agit d’une suite basée sur un poème de Lesia Ukrainka. À l’origine, Ziabliuk a écrit et arrangé cette pièce pour un trio de jazz, mais en 2022 elle a réinterprété la composition de manière assez libre et l’a interprétée au festival JazzArt de Katowice en duo avec Natalia Kordiak.

Ici, les moyens d’expression dérivés du jazz sont mêlés à des mélodies ukrainiennes traditionnelles, des sons acoustiques avec de l’électronique et des percussions chamaniques. Tour à tour, les deux voix féminines tissent un conte fantastique à la frontière de la réalité et du rêve. Ce concert particulier a également marqué le début d’une nouvelle entité artistique, Ziabliuk et Kordiak ayant décidé de poursuivre leur collaboration en duo sous le nom de TANŌK.

L’enregistrement en public Live at SPATiF à Varsovie - en trio avec la contrebassiste Kamila Drabek et la percussionniste Patrycja Wybrańczyk - vaut également le détour. Il s’agit là d’un autre exemple de réflexion moderne et transgenre sur la matière musicale, que l’on retrouve également dans un autre enregistrement de concert de la pianiste ukrainienne, cette fois-ci à la tête du quintette international Hilarious Disasters.

Dans la musique du disque Aporia, Drafts & Hilarious Disasters (Live in Kraków), des fils tirés du folklore musical ukrainien, des échantillonnages et des références à l’œuvre de Krzysztof Komeda se tissent sur la base de l’improvisation jazz. Des motifs rythmiques fascinants se combinent harmonieusement avec une section de cuivres vivante, tandis que le jeu audacieux de la flûte apporte de la légèreté. Un programme qui évoque la nostalgie d’un monde révolu, le désir de l’irréel, mais aussi la joie de vivre et une frénésie extatique et dansante.

En résumé, Ziabliuk ne renonce pas à ses racines ukrainiennes dans son activité artistique mais y fait directement référence. Elle ne se laisse pas non plus enfermer dans ce tropisme musica . Sans complexe, elle apporte son héritage à la scène musicale créative européenne, au mépris des frontières trop strictement définies. Certes, la jeune Ukrainienne tient très bien son rôle de pianiste, mais, là encore, elle ne se limite pas à cela. Car elle est aussi compositrice, arrangeuse, vocaliste ; elle utilise l’électronique et va même jusqu’à jouer de l’accordéon, en s’efforçant toujours de dépasser le confort et l’ordre établi.